"...чорти, що знаходять у святому письмі тексти на свою користь"

Як же мене обурюють і дратують політики, які повсякчас свідомо, брутально і цинічно використовують славетні імена української культури у брудній політичній боротьбі, роблячи їх «вигідними» для своєї продажної ідеології.
От, наприклад, постійно ялозиться тема двомовності творчої спадщини Шевченка. Зокрема, люблять нею смакувати такі «панове» як Олесь Бузина та Вадим Колесніченко. Останній особливо любить це підкреслювати, коли йдеться про «Закон про мови» або про концепцію «русского мира».
Але невже не зрозуміло, що це ситуація абсолютно нормальна в умовах колоніального режиму, тим паче Шевченко жив значну частину свого життя в російськомовному оточенні. Та й взагалі, як на мене, є дивом, що він ще й писав високохудожні твори українською мовою, часом просто не маючи з нею живого контакту.
Але політики не гребують нічим аби тільки отримувати свої брудні політичні дивіденди. Аж гидко стає. Про таких безсовісних дуже влучно колись сказав Довженко: "Інколи дехто з тих, хто цитує Кобзаря, нагадують мені чортів, що знаходять у святому письмі тексти на свою користь".