Кричала душі

Блоґ: Євген Славянов

Кричалами душі там стугоніють зародки
Забляклими очима                      обійм
ХнюпЛицями                              бажань                         відмовчуючись бачимось…
Болебоязкістю рідні                 прокльонів
Карт-бланшем сумнівів              сподівань
                                          ридань за жаданим                     тютюнно алкоголиться юрба…
Обійстя хати плутає судинки наших поривань
Мильні вечори                                картань                    стривай…
Техногенне урвище                 поблажливих відрад
                                              взаємного втручання                хтось вергає рутинні днини…
                                                   порад і гомону
                                                            ЦЕ
                                             емпатійний голод         зажди…
                                                                                                не йди…

Крикодушні плоди любові й жалю все ятряться,
Готові розхристатись умить і дати живину родинній близькості.