Вічне гендерне питання

Нещодавно мене вкотре обурив вірш, який вже давно ходить по інтернету і є досить популярним серед жінок. І вже не одна подруга чи знайома (здебільшого феміністично налаштованих) мені його відсилали прочитати, мовляв, от, подумай, які ви, чоловіки, гидотні тварини. І я вже не можу не зреагувати. Ось, власне, вірш мовою оригіналу:

Between her legs, lies something that
every man seems to want.
  A place where she should be able
to call her own, between her legs.
  She feels that men only want her, 
a true want, to have sex with her, and
walk away.
  The breasts she has, they gain 
stares from men passing by, tripping 
over themselves to find a chance to touch.
  When will she stop being looked at, 
as an object of sex? when will a man
see her as someone he may spend his 
life with?
  Her hips curve, and she doesnt
want your hands on them, if your 
just going to touch her skin.
  She wants a man to touch her soul, 
not just touch her skin, and run his fingers
where they do not belong. 
  What made these men think, she
is just a sex object, a toy that could be 
put on display, and taken whenever they 
like. 
  Between her legs, lies something that
every man seems to want.
  Proud she is though, that she hasnt
given in, hasnt let a man touch where
he shouldnt be.
  She feels men looking, wanting her
for an object just for sex, an object
that men can thrust, and walk away, 
when all she wanted was to be held.
  She is no object for sex, so close your
mind, and forget what you want, she is
a woman, she deserves more respect.
А тепер — моя реакція на такі закиди (заздалегідь вибачаюсь за певну різкість і цинічність).
По-перше, тупо розглядати секс окремо від стосунків загалом. А в стосунках беруть участь обидвоє людей, тому й відповідають за ці стосунки разом. По-друге, якщо нормальний чоловік розглядає жінку тільки як сексуальний об*єкт, то значить вона поводиться або одягається відповідним чином, та й сама вона тільки того ж таки сексу й хоче. Не треба лицемірити і вдавати, що всі жінки монашки й зовсім не охочі до цього діла.
Для нормального чоловіка неможливо хотіти «to touch her soul», якщо перед тобою, наприклад, метрове декольте й спідниця незадовільної довжини. Якщо жінка так вдяглася й розфарбувалась, то вже точно не для розмов про духовність, а для спонукання певного екшену. Зрештою, як на мене, якщо жінка курить, матюкається на всю губу й плюється під ноги, то яке може бути до неї ставлення окрім як таке, що зазначене у вірші (аналогічно з чоловіками)! Кожна людина отримує те, чого дійсно хоче. А жінки ніби теж люди. Це ж не якась аморфна маса, з якою твориш, що заманеться. Не треба скидати з себе відповідальність. Тим більше, беручи до уваги той факт, що значна кількість жінок (якщо не більшість) зараз феміністично налаштовані й воліють, щоб чоловіки їх сприймали як рівню.

Та й більше того, що тоді казати про жіночі розмови на кшталт: «Ой, він такий гарний, у нього такі очі, такі сильні руки й широкі плечі...» То це, перепрошую, як кого вони сприймають чоловіків, як сексуальний об*єкт чи, може, як святий дух?

Тому отак-от в пошуках «more respect» можна просидітися до смерті, постійно шукаючи вину в чоловіках, а не в собі. 

63 коментарі

Альберт Комарі
Чесно кажучи, завжди доводиться зтикатися із цією проблемою, і я повністю підтримую автора посту!!! Давно вже ніхто так не влучав у ціль!
Надія Григоренко
Підтримую все сказане (крім вірша, тільки коментарі!).
Таке враження, ніби вірш писала якась абсолютно фрігідна особа, яка не розуміє, що і жінкам теж потрібна фізична близькість і вони теж цього хочуть.
Володимир Карагяур
Ти цього хочеш? Впевнена?
Надія Григоренко
А ти що, пропонуєш?
Думаю, не варто в даному обговоренні переходити до особистих питань.
Євген Славянов
Дуже приємно, дівчата, що ви тієї ж думки.
Галина Дичковська
Головна претензія фемінізму (свідома чи не свідома) — право на сакральність.
Жінка ВИННА, (подивіться на етимологію словосполучення: втрата невинності), причому винна своєю сексуальністю, статевістю, родючістю, тобто власне — жіночістю.(не питання в тому, що чоловік реагує на коротку спідницю, а питання в тому, що якщо в жінці нема сакральності, вона не дає чоловікові сакральність/згадайте матрицю святого — чоловік, що не знає жінки/, не дає Бога, то все, що вона може дати — тільки секс. Приїхали).
Замість того, щоб лаяти феміністок, спробуйте зрозуміти, що їхні ідіотизми — це закономірна відмова від жіночості як спроба знайти сакральність (бо скільки віків товчено, що як жінка — то святості в тобі катма). Тільки тут вони (як правило) роблять тотальну методологічну помилку: замість відновлювати власне-жіночу-сакральність=Богородиця, починають «очоловічуватися» (пити, курити, лаятися, агресувати) та заперечувати чоловічість і чоловічу сакральність.
h-dychkovska.vkursi.com/975.html
Кристина Горюнова
Что касается курения, то это, по-моему, привилегия не одних только мужчин.
Галина Дичковська
Лайка і агресія — теж привілегія не тільки чоловіків. Та, власне, привілегії тут взагалі ні дочого.
Правда в тому, що нам потрібна любов.Смисл в чоловічо-жіночих стосунках. Любов в сексі. Любов в побуті, взаємна благодать.
Ми боїмося, що в любові ми слабкі… не тямлячи ЇЇ сили.
Євген Славянов
Я повністю з Вами згоден, що це в певній мірі вина патріархально-шовіністичної моделі цивілізації, яка не створила належних умов для природного розвитку жіночого єства. Це закономірно, що пригнічувані (в даному випадку жінки) рано чи пізно мають повстати. Оцей бунт і вилився в такі явища як фемінізм або, приміром, стервозність. Це ще називають у психології конверсійною істерикою (вибух гніву у відповідь на постійне гноблення).
І щодо другого теж абсолютно згоден. Я постійно дивуюся, що фемінізм існує як якась окрема «світоглядна доктрина», яка по суті нічого нового не проголошує окрім як просто сліпе копіювання у всьому жінкою чоловіка. Як на мене, жінка й без того всього має свій неповторний потужний потенціал, який не можна дати занапастити, інакше людство здеградує остаточно. От і питання постає, навіщо принижуватись і когось копіювати, якщо маєш таке багатство?
А головний посил мого посту в тому, що не треба знімати з себе відповідальність за свою поведінку, яка й спонукає певне ставлення. Якщо жінка хоче поводитись і поводиться як чоловік, то хай тоді й не жаліється, що її не правильно сприймають.
Альберт Комарі
«От і питання постає, навіщо принижуватись і когось копіювати, якщо маєш таке багатство?»…

Євгене, вже давно про це думав та неодноразово це висловлював! Ну хіба точніше можна сказати???

Галина Дичковська
«вина патріархально-шовіністичної моделі цивілізації» — це ставка на насилля, як основний інструмент влади.
«фемінізм існує як якась окрема «світоглядна доктрина», яка по суті нічого нового не проголошує окрім як просто сліпе копіювання у всьому жінкою чоловіка» — і я про ТЕ ж.
Сакральна матриця — чоловік, що не має дітей, не знає жінки (чого дивуватися повальному гомосексуалізму і фемінізму, який робить з жінки чоловіка, який не має дітей і не хоче знати чоловіка...)
«жінка й без того всього має свій неповторний потужний потенціал, який не можна дати занапастити, інакше людство здеградує остаточно. От і питання постає, навіщо принижуватись і когось копіювати, якщо маєш таке багатство?» — ще раз погоджуюсь на всі 120%. Цей потенціал вже ДАААААААААААвно занапащений. Існуючі «правильні» моделі жінки це в більшості або жінка-дитина, або жінка лялька-маска, або жінка-вамп, або феміністична жінка-не/жінка/а/чоловік.
Жінка-дитина найбільш приваблива чоловікові: поглянь, яка я безпомічна і безпорадна, ти мені потрібен як захисник. Біля такої жінки будь-який чоловік почуває себе героєм. Жінка платить за це власною нереалізованістю, але… гра варта свічок?
Жінка лялька-маска — це продовження теми жінка-дитина, але із включеною тілесною сексуальністю. «Какой же надо быть умной, чтобы быть дурочкой» — це звідси. Ця жінка — далеко не дитина, вона тільки «грає роль» дитини. Вона знає, що чоловікові приємно і «грає» на струнах його марнославства віртуозно.
Жінка-вамп — «я тебе хочу», жінка, що звільняє чоловіка від обовязку за сексуальні стосунки. Порівняно «рідкісний вид» в нашому психокультурному середовищі. Як правило, на таких жінок ведуться фемінізовані і інфантилізовані чоловіки, які бояться відповідальності за власні дії. Таке «звільнення від обовязку» ілюзорне. Жінка-вамп добре знає чого хоче і вміє це брати.
Жінка/не жінка/а… — жінка, що відмовилась від попередніх ролей і попала «в нікуди», часто бере на себе матрицю чоловіка, якому не потрібна сім*я, відмовляється від сім*ї, бо не хоче брехати і так і не стає власне-жінкою.

ЖІНКА — ЖОНА — ЖЕН-чина
кореневі ЖН мають один відповідник — ЖНИВО = смерть/життя водночас.
ЖІНКА_ЖНИВО — результат, наповненість — Джерело Життя — Вода Жива…

Така Жінка є в кожній жінці, але так далеко і глибоко схована, що і самі жінки вже давно забули, яка вона…
Євген Славянов
Гадаю, «повальний гомосексуалізм» виник не тільки із-за цього, адже він існував у всі часи, починаючи з Древньої Греції, коли фемінізму як такого не було.
Що ж до іншого, то, перепрошую за нетактовне питання, але скажіть, будь ласка, тоді яку Ви використовуєте «правильну» модель жінки, якщо все до дідька занапащене і немає надії на порятунок?!
Адже питання постає — що з усім цим вдіяти і як жити далі?
Якщо все так погано як ви описали, то виходить чоловікові нічого не залишається, окрім як або мутувати в гомосексуаліста (бо якщо жінка повністю у всьому самостійна, то нащо їй ще хтось), або сидіти й мастити собі голову, чи вона дитина, чи лялька, чи вамп, чи якийсь там казна-хто перевертень та вовкулака, та й думати чи вона його підступно не ошукує і теж потихеньку мігрувати до секс-меншин. І тоді точно все — АРМАГАПЛИК!
Галина Дичковська
Якщо взяти до уваги деяку статистику, що в нас до 75% дорослих чоловіків є алкозалежні, то так воно і є. Розчарувавшись в жінці чоловік мігрує казна-куди (робота, карєра, алкоголь, меншини тощо), рідко і там знаходячи щось суттєве. В чоловіків є свої моделі (в силу того, що я жінка, вони для мене більш закриті, ніж жіночі, хоча певний досвід і тут є).
Як правило люди випробовують кілька моделей і тільки тоді, усвідомивши їх безперспективність, починають пробувати жити без масок.
Стосовно моєї «правильної» моделі, то вона в мене далеко не правильна (я намагалась втиснути себе в модель жінки-дитини, та душа не пустила:)). Набивши собі не один десяток гуль я тільки в дорозі, в шляху до СПРАВЖНЬОЇ ЖІНКИ, яка ПРАВДА.
стосовно того, що нема надії на порятунок — ЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄ!!!
І Ваші міркування тому свідчення. Дорога одна — правда.
Про гомосексуалізм відповідати не буду, бо це окрема тема, забагато буде.
Надія Григоренко
Чоловіки це сила, я їх люблю…
Альберт Комарі
Надійко, а хіба може бути інакше? :))
Євген Славянов
Якщо відштовхуватись від наведених вище пані Галиною «правильних» моделей жіночої поведінки, то пані Надія демонструє цим останнім коментарем модель «жінка-дитина»:):):):)
Надія Григоренко
А ось тобі поясню. Є у мене один знайомий, котрий любить постити від мого імені коментарі (з мого ж компа)…
Євген Славянов
Ясно. То як же вас тоді розрізнити?)) Виходить, ти не погоджуєшся з тим, що чоловіки — це сила і ти їх усіх любиш?))
(Дуже радий, що ми так швидко перейшли на ти)
Лілія Шутяк
Чоловіки — це справді сила і любити їх варто… але не показувати цього надто часто. Най мучаться)
Надія Григоренко
Чому ж? Я не заперечувала тих слів, але трактую їх не так прямо, як ти (сорі за те, що перша перейшла на «ти» без ніякого попередження чи питання. але різниця у віці між нами не суттєва).
Галина Дичковська
Думала вже сюди не тицятися, але Лілине зауваження мене знов сюди привело.
Чоловіки — це справді сила і любити їх варто… // ніби все добре, маленький сумнів тільки (то чоловіків варто любити за силу?).
але не показувати цього часто // одягаєм маску?
Най мучаться // нехай думають, що вони не потрібні і намагаються бути «чемні», тобто такі, якими/жінки/хочемо, тобто ми хоч і слабкі та ними/сильними вміло зманіпулюємо.

Ліля, я не хочу Вас образити це просто професійна ідентичність з мене лізе, крім того, сподіваюся, що Вам же корисно побачити як хтось інший бачить Вас.
Надія Григоренко
А ви не згодні з тим, що чоловікам необхідно «завойовувати» жінку, інакше пропадає інтерес? Чому так — не знаю, але не раз бачила таке «розхолодження» до жінок, які робили перший крок і були ініціативними.
По-моєму, Ліля саме те і мала на увазі, що жінці потрібно бути загадковою і не показувати свого аж занадто явного захоплення особою протилежної статі, якщо воно є.
Альберт Комарі
Надійко, не всі жінки та чоловіки однакові, так само, як і вподобання в них різні! Багатьом чоловікам подобаються ті жінки, які (хоча б деколи, у чомусь!!!) роблять перший крок! Тому орієнтуватися потрібно відповідно певної ситуації, конкретних відносин… Тому що й «недотрога» може когось просто охолодити.
Галина Дичковська
Надійко, я уже давно вийшла з того віку, коли мені було цікаво, щоб мене «завойовували». Всі ці «завоювання» — не більше, ніж ігри, де Вона бреше, що Він їй не потрібен, а Він бреше, що Вона йому потрібна, а насправді намагається отримати те, що ще нікому не було доступне, тим самим тішачи себе ілюзією, що Він переможець.(як правило, ву випадку «перемоги» така жінка перестає цікавити).
Я дуже добре знаю, що більшість і чоловіків, і жінок не вміють говорити правди, бояться цього, тому ховають правду в «завойовування», в торги про першість, в імітацію непотрібності… /маніпуляцій — тисячі, мільйони/.
Мені цікаво з Чоловіком, який здатен приймати мене таку як я є НАСПРАВДІ. Це вимагає від мене дуже важкої і складної якості — приймати Його таким, яким він Є./не завжди з цим справляюся/.
Але це дає незрівнянну радість взаємодії в ПРАВДІ, де зовсім несуттєвими є «завоювання», «хто перший подзвонив» і решта маніпулятивних викрутасів.
Кожен робить свій вибір сам.
Надія Григоренко
«Всі ці «завоювання» — не більше, ніж ігри» — згодна… Та й мені те, чесно кажучи, ці ігри вже обридли. Але… Де ви бачили цих чоловіків, що сприймають жінку такою, якою вона є? І люблять її, цінують, поважають… (що там ще?) не зраджують, врешті-решт.
Серед хлопців мого віку ±5 років таких не знаю… І від цього мені дуже сумно. І взагалі вони якісь такі діти, що аж дивно буває, як можливо зберегти ту дитячість протягом такого довгого часу? Граються… Мені що, чекати поки вони подорослішають??
Перепрошую, це особисте, накипіло.

Відверто кажучи, вся ця дискусія змусила мене дещо згадати і підсумувати накопичений досвід. Як мій, так і подруг/друзів. І ще саме через цю дискусію я зараз знаходжуся на етапі перегляду своїх пріоритетів… хтозна, може, це поштовх для виходу на якісно новий рівень?
Альберт Комарі
Надійко, а тобі хіба цікаві тількі твої ровесники або +-5 років? До речі, чоловіки розвиваються та дозрівають повільніше за жінок, хоча це притаманно і тваринному світу. Тож чи не доцільніше тобі спробувати познайомитись із дорослим чоловіком?
Надія Григоренко
Із дорослим наскільки?
Альберт Комарі
А для тебе вік має якесь певне значення? По-перше, чоловік тобі має подобатись, а про його вік ти не турбуйся. Комусь із дівчат подобаються старші на 5-10-15 років, комусь — ті, що в татусі або дідусі годяться… :))
Головне — щоби тобі поряд із ним було приємно, зручно, щасливо!
Галина Дичковська
Тепер про силу чоловіків.
Сила — це безперечно характеристика чоловііків і дай Боже їм її примножувати. Але вона ж є їх своєрідним прокляттям. Бо… чоловіки БОЯТЬСЯ втратити силу. Чи є сильним той, хто боїться?
Насправді сильним є той чоловік, який не боїться своєї слабкості… Сила таких чоловіків просто фантастична.
Жінка. Традиційно прийнято, що жінка — це слабкість. За тим жінки забули свою Силу (інколи вони намагаються імітувати чоловічу силу, але це категорично НЕ ТЕ). Нагадайте як кажуть мисливці: погано зустріти ведмедя, але не дай Бог зустріти ведмедицю з ведмежатами).
Є Сила Чоловіча і є Сила Жіноча. Вона ЯКІСНО інакша, але вона необхідна.
Алла Сабов
Сила жінки в слабкості її. Стара істина від якої не варто тікати.
Альберт Комарі
Сьогодні у суспільстві з`явилися інші тенденції, коли жінка просто має бути сильною, або навіть сільнішою за чоловіка. Навіть не скажу, що краще. Потрібні та цікаві обидва типи жінок, тобто і слабкі, і сильні!
Євген Славянов
Але, як на мене, неприпустимою є ситуація, коли жінка по-чоловічому починає конкурувати із чоловіком.
Альберт Комарі
Наприклад?
Євген Славянов
Наприклад, за допомогою агресії, нахабства й різкості. Щоб не бути голослівним наведу приклад, який я сам ще будучи у школі спостерігав. Дівчина спровокувала хлопця на двобій «за школою на пустирі» (як це зазвичай буває між хлопцями) через якісь суперечності. Спровокувала дуже підступно, граючи на його гордості, мовляв, що ти з дівчиною не впораєшся, дівчини забоявся? Врешті, користуючись тим, що він не підніме руку на неї, а тільки оборонятиметься, вона відбила йому ТЕ саме місце й розкривавила обличчя пазурями. Я з тих пір почав розуміти, що щось у цьому світі не так, кудись не туди він іде…
Альберт Комарі
Без коментарів! У таких випадках я повністю із тобою погоджуюсь!
Євген Славянов
А в яких не погоджуєтеся?
Альберт Комарі
Ну, наприклад, справжня конкуренція у корпоративних відносинах. Майже завжди жінка діє по-чоловічому, намагаючись зайняти те чи інше місце. Якщо, звичайно, її шеф не чоловік :))
Надія Григоренко
Хей, це яким таким боком жінка слабка???
У неї є своя сила!
Альберт Комарі
Якась своя є, а якоїсь — немає… :))
До речі, бувають і слабкі чоловіки!
Надія Григоренко
Ну, взагалі, ми не тільки про фізичну силу.
Альберт Комарі
Так і я не про неї!!! Я в загальному значенні!
Алла Сабов
Я женщина, а значит я всесильна!
Всесильная я в слабости своей.
Сама я автор своего же фильма,
Сама актриса, зритель и источник новостей…
Конечно, я смешна — сама смеюсь я,
Смеюсь, когда я плачу и пою
И больше всех я не люблю дискуссий…
Люблю я много, только споры не люблю…
Я женщина, я вера, я надежда.
Я любовь, кто ищет тот найдет.
Я в этом мире океан безбрежный.
И этот мир, ведь только женщина спасет.
Я женщина, я много достойна — Любви — сама хочу любовь дарить.
Хоть бьет порою жизнь нас очень больно
Какое счастье, все же, ЖЕНЩИНОЮ быть…

Можливо так стане зрозумілішим, що саме я хотіла сказати.
Сергій Стуканов
мда… крутезна дискусія… Галино Орестівно, багато з того, до чого лише доходив — напівсвідомо, неявними й тьмяними здогадами — ви тут розкрили в усій ясності і переконливій логічності…
ігри і маски — від них направду вже нудить. єдино правди шукаємо, але, не знаходячи, тікаємо хто куди… і не можем ніяк збагнути — то ми граємо, чи гра грає нами? потім, розуміючи, що втеча — то шлях в нікуди, знов даємо себе втягнути… у гру, в якій немає переможного кінця. Але як вийти на шлях правди?
Юлія Бурега
Галино Дичковська-у вас надиво гарно сформовані думки))
Не можу зрозуміти тільки одне «Для нормального чоловіка неможливо хотіти «to touch her soul», якщо перед тобою, наприклад, метрове декольте й спідниця незадовільної довжини» виходить якщо вона виглядає так то вона вже пропаща??? Що поговорити по-душам можна тільки з монашками. Вкотре наголошую-зовнішність оманлива…
Євген Славянов
Про пропащість і монашок я нічого не писав. Одяг жінки (ступінь його відкритості) — це сигнал. Жіноча зовнішність — це майже абсолютна влада над чоловіком, тому треба вміти цією владою користуватися. Міру відкритості одягу жінка природньо має ВІДЧУВАТИ й достосовувати відповідно до ситуації. Чоловік формує своє ставлення до жінки відповідно до її поведінки й вигляду.
Також, читати далі (перепрошую за цитування себе): «Якщо жінка так вдяглася й розфарбувалась, то вже точно не для розмов про духовність, а для спонукання певного екшену.»
Юлія Бурега
моде вона просто не вміє вдягатись)
Юлія Бурега
Жаль, що біьлшість людей можуть сприймати тільки очевидне. Якою б не наівною не здавалась би авторка вірша-всеодно вона права в своєму бажанні.НЕ дивно, що чоловіки нас не розуміють
Євген Славянов
А ви розумієте чоловіків?
Надія Григоренко
Як можна розуміти когось, якщо навіть себе людина не можу зрозуміти на всі 100%?
Хіба що наближено.
Євген Славянов
Ну, Ви ж зрозуміли моє питання і мій допис і мене підтримали на початку обговорення. І я вас зрозумів, бо відповідаю на ваше запитання. Значить все-таки можна розуміти одне одного. Треба принаймні хотіти й намагатись зрозуміти і тоді все вийде. Але мені йшлося не про те.
НЕ дивно, що чоловіки нас не розуміють Просто отакі фрази мені не дуже подобаються. В цьому власне й полягає уся суперечність цієї теми: завжди вкрай важко визнати, що ти в чомусь не правий, а легше сказати, що це просто всі тебе не розуміють і погрузнути у власному егоїзмі.
Цим своїм дописом я власне й прагнув порозуміння, намагався пояснити, чому так стається як описано в тому злощасному вірші. Звісно, я не абсолютизую й не кажу, що завжди причина тільки в жінці в таких ситуаціях, але ж іноді провокації, епатаж і недвозначні жести мають очевидний характер, тому треба мати відповідальність і трошки совісті)
Бо це тільки чоловіки наївно й ілюзорно думають, що вони чимось керують і їм щось належить, насправді чоловік все життя є «веденим» жінкою і всі його вчинки спрямовані на те, щоб бути нею обраним. Тому таку величезну владу треба усвідомлювати.
Надія Григоренко
О, думаю, ми таки порозумілись))

«НЕ дивно, що чоловіки нас не розуміють»
Теж не люблю такі фрази, бо тут проглядається категоричність і не відчувається спроби досягти того розуміння.

«Бо це тільки чоловіки наївно й ілюзорно думають, що вони чимось керують і їм щось належить, насправді чоловік все життя є «веденим» жінкою і всі його вчинки спрямовані на те, щоб бути нею обраним.»
Не зовсім згодна. Бо рішення бути парою — це рішення обох, і якщо чоловік («ведений») відмовиться, як би жінка не керувала, нічого з цього не буде. Ну, а коли пара вже сформована… то тут теж по-різному буває, і найчастіше кожна з половинок «веде» другу у своїй сфері життя. Напр., жінка вирішує питання про побут, чоловік — про дозвілля, або рішення приймаються спільно.

Цікаво, що разом з думкою про те, що чоловік «ведений» жінкою, існує традиція ініціативності чоловіка у відносинах, тоді як ініціатива жінки ще донедавна засуджувалась суспільством. Напр., ще в школі мені було соромно подзвонити першій хлопцю, бо знаєте як потім на тебе дивляться? Ті пережитки ще й тепер мене трохи тримають. А деяких дівчат взагалі зміни не торкнулись: вони так же стереотипно сприймають роль дівчини, як «чекаючої».
То як же це так — «веде» жінка, але вона повинна сидіти і чекати, поки до неї прийде її принц. Абсурд.
Володимир Карагяур
І Євген і Юлія напевно ніколи не зустрічали таких дівчат які вдягають глибоке декольте у короткій спідниці не задля того. що бподавати якійсь сигнали а задля єдиного чоловіка, чи просто епатувати чоловіків, а насправді їх цікавлять лише духовні розмови, бо вони належать лише одному чоловіку, як варіант, або просто люблють так одягатись. Таких дуже мало але я їх зустрічав. І нема на що там їним розраховувати окрім розмов. Але парвда тоді розмови важкі.
Тому зовнішній вигляд може ні про що не говорити.
Володимир Карагяур
І монашка може виглядати еротично…
Євген Славянов
Зустрічав, саме тому й усе це кажу… Небезпідставно.
Сигнал одежі є самодостатнім, його вже не треба подавати, якщо так одяглася.
Хочеш «епатувати чоловіків» або «любиш так одягатися»? — То отримуй тоді «по заслузі» відповідними наслідками. Це ж звичайний причинно-наслідковий зв*язок: любиш горілку — отримай цироз печінки, любиш гостре — отримай виразку шлунку абощо… Так і тут — одяглася кричущо й відверто — будуть чіплятися. От і все.
Галина Дичковська
Чи вона в габіті, чи в декольте — ФІЗІОЛОГІЧНО — це ТА Ж САМА жінка.
Інколи в декольте значно менше брехні, ніж в габіті.
Габіт — це або розчарувння і біль, що в цьому світі ЛЮБОВІ між чоловіком і жінкою не існує (а тоді секс непотрібний і безглуздий), або гординя і претензія на святість(ви тут всі в тілесній похоті, а я свята).Стосовно чоловіків аналогічно, з деякими уточненнями.
Декольте — або свідома маніпуляція чоловікми через сексуальність (інколи помста: я для вас тільки тіло без душі, ну то послужіть моєму тілу/мені, як я схочу);
або потужне буття/в/сексуальності. Такій жінці все одно: чи декольте, чи гольф, вона однак в своїй сексуальності/в собі впевнена
Жанна Тулей
Ну якщо вже про «вічне гендерне питання» то я так бачу ваша тема щодо сприймання жінки та її поглядів ДУЖЕ ДУЖЕ суб"єктивна!!! Не треба всіх міряти під одну мірку. А пробачте питання сексу завжди залишається за обома людьми і описувати жінку як хтиву тварину--це вже пробачте те саме, що не бачити далі свого носа, бо те саме можна сказати і про так звану «сильну половину» людства. У будь-якій ситуації треба залишатись чоловіком і навіть міні-спідниця та декольте тоді не зможуть вам завадити сприймати жінку не тільки як об"єкт секс-фантазій, але й як людину --і це вкотре доводить, що ми ж по суті своїй однакові і єдине, що повинні навчитись-це розуміти і відчувати один одного
Євген Славянов
ДУЖЕ ДУЖЕ суб"єктивна Себто слід вважати, що ви — ДУЖЕ ДУЖЕ об*єктивна. Будь-яка думка висловлена будь-ким є суб*єктивною включно із вашою. Дописи і теми власне й створюються для обміну суб*єктивними думками з аргументами, а не для того, щоб сказати, що хтось не правий чи в чомусь винний. Та й не така вже моя думка ДУЖЕ ДУЖЕ суб*єктивна, якщо деякі люди в цьому обговоренні в тій чи іншій мірі мене підтримали й погодились з висловленою позицією.
описувати жінку як хтиву тварину--це вже пробачте те саме, що не бачити далі свого носа,
Як бачите, ми в обговоренні обійшлись без образ та переходу на особистості, а ви собі це дозволили ще й приписуючи мені те, що я не говорив. Таким чином, до речі, ви образили й інших людей, які зі мною погодились, бо й вони по-вашому тоді не бачать далі свого носа. Беріть приклад з пані Галини, як треба дискутувати й формувати думки.
У будь-якій ситуації треба залишатись чоловіком По-перше, поясніть, будь ласка, конкретніше, що тоді в вашому розумінні залишатись чоловіком і яким він має бути з вашого погляду, бо інакше мені не зрозуміло, чому у будь-якій ситуації треба залишатись чоловіком, а жінкою у будь-якій ситуації залишатись не треба.
ми ж по суті своїй однакові і єдине, що повинні навчитись-це розуміти і відчувати один одного Згоден, що єдине, але далеко не однакові — різні, іноді навіть дуже… що й зрештою дає нам можливість бути єдиним.
То вчіться розуміти й відчувати людей, зокрема, чоловіків, а не ображати й принижувати.
Жанна Тулей
Пробачте, але принижувати це вже ваша прерогатива (судячи по аналізу жіночої сутності за цим віршем), я ж навіть і не мала на думці цього робити, особливо щодо інших учасників дискусії. І відмінність наша (тобто жіноча і чоловіча) тільки в тому, що сприймаємо ми по-різному: ви-на візуальному рівні, ми- на чуттєвому, а тому й існуємо, що доповнюємо один одного і бажання у нас впевнена однакові. Треба в першу чергу залишатись гідною людиною, що в основному й хотілось висловити у фразі «справжнім чоловіком» ( в цьому випадку зверталась до нього ж, тобто до вас).

А щодо крайньої суб"єктивності, то я притримуюсь попередньої думки, адже не можна ставити усіх жінок під одну мірку, навіть якщо зараз вам зустрічались саме такі. Ну що ж у кожного своя думка і кожний при ній і залишиться
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте