«Тіло» — це самозрозуміло, проте мовний аспект порнографії є визначальним. Розмовляння (хоча в даному контексті, мабуть, «вигукування») українською НАВІТЬ у порнографії розковує мову, легітимізуючи її вжиток у найінтимнішій сфері, а отже, — знімає певний комплекс чи то пак стереотип нав'язаності, плюгавості й неприродності послуговування українською мовою.
Як приклад можна навести славнозвісну німецькомовну порнографію, яка, власне, відома в усьому світі саме через мову (адже в плані тілесності там нема аж чогось такого специфічного чи питомо німецького). Доречі, звідси й увійшло в ужиток відоме «дас іст фантастіш», а взагалі, якщо спитати покоління вирослих у 90-х, то вони наведуть ще й не такі цитати.
Дякую! Віртуальна повага, можливо, навіть мені більш приємна, ніж жива) Бо Ви мене оцінили й схарактеризували, не знаючи мене на яву.
Я Вас поважаю за екстраординарну манеру висловлювання своїх думок, неабияке вміння проводити психоаналіз і одразу бачити людей наскрізь, за сучасність і молоду, палку душу.
Щиро кажучи, спершу, коли читав Ваші пости й коментарі, то думав, що Вам років 25, бо читались Ваші слова якось напрочуд легко, зрозуміло, яскраво і НЕНУДНО. Коли дізнався насправжки, з якого Ви покоління, — то дуже приємно здивувався.
Це зайвий раз мені довело, що часу й віку як такого не існує, а отже й пов*язаних з ними стереотипів. Дякую Вам за це!
Згоден зі Святославом, у таких темах все просто рясніє суперечностями. Поза тим, цитати з Біблії, попри свою безперечну авторитетність і однозначність, не вирішують це питання ПРАКТИЧНО.
Так чи інакше треба вирішити, що робити в суспільстві з даною ситуацією, а не оминати. Якщо за Біблією це смертний гріх, то що їх розстріляти чи як? Чи їх лікувати, чи піддавати остракізму? Яке практичне виріщення питання? Гомосексуалісти є — це ФАКТ. Від того, що ми закриємо на це очі, проблема не зникне, а ми з нею живемо. Тому всеодно треба виробити чітку концепцію ставлення до гомосексуалізму в суспільстві (в даному випадку українському) й закріпити певні норми ( наприклад, про одностатеві «шлюби») законодавчо.
Держава в принципі є, але тільки за формою, та й то з натяжкою. За змістом взагалі нема.
У нас держава здебільшого побудована з симулякрів або ж з якихось недолугих копій радянських чи народницьких моделей.
Ясно, що не йдеться про споріднені мови, розуміння яких не викликає складнощів. Просто ви сказали, що Учасники ВКурсі.ком мають право дописувати тією мовою, із якою себе ідентифікують. Себто, якщо зареєструються, наприклад румуни, яких багато в Чернівцях, то матимуть повне право писати румунською, згідно з вашим твердженням.
Пане Тодаре, я повернувся нещодавно з Тернополя, де провів 5 днів, і за цей період почув кілька десятків зовсім нових для мене слів, словоформ, ба навіть зворотів і інакше вживання відмінків. І це в місті! Що вже казати про гуцульське село. Повірте мені. Ви-то звичайно розумієте літературну українську, якою здебільшого послуговуються вкурсівці, приміром. Бо ж ви, напевне, вивчали українську чи не так?
Щодо іншого, то я не зрозумів вашої зв*язки «клаптиково-діалектна мовна ситуація — непогано живуть». Я взагалі про це не згадував у пості й нічого такого не мав на увазі.
Я кажу про фактичні й обов*язкові речі — мовна політика, якої у нас нема (факт), а як наслідок виникає плутанина з прийняттям одного цілісного варіанту літмови, — науковці залежно від регіону пишуть у нас різними українськими літмовами — це створю труднощі при перекладі їх праць іноземними мовами — так само поліварантність створює проблеми у вивченні української як іноземної (якого варіанту навчати іноземців?).
Така невизначеність, неузгодженість і розпорошеність зумовлює такі ганебні ситуації, які описав у своєму пості Остап Ножак. Так чи інакше, мовне питання потребує якнайшвидшого вирішення шляхом прийняття однієї спільної для всіх мовної конвенції.
Я ж теж про те. Все правильно. От і поважайте мене, бо в мене повністю російськомовна родина, батько взагалі з Росії, живу в повально російськомовному Києві, — і при цьому зараз повністю перейшов на українську в суспільному спілкуванні. :)
Дивина. Якась повна сваволя. Як це «якою хоче висловлюватись» і «якою вважають за доцільне»?! Що це за Вавілон? Давайте я буду зараз польською, ви до мене болгарською, а потім ще румун зайде й буде румунською, а комусь заманеться французькою. І до чого ми так домовимось? Кожен, хто живе в Україні має знати держмову, а на форумі всеодно має бути мова, яка апріорі всім зрозуміла, і оскільки ми в Україні, то це має бути українська. Бо інакше це якийсь повний гармидер.
За такі заяви вас би десь наприклад в Італії на форумі забанили, якщо б вам «захотілось» і ви б почали шпрехати німецькою, приміром. Це теж був би культурний ізоляціонізм виходить?
Що би хто не казав, але має бути одна панівна ідеологія й культура в державі, частиною якої є й мова, інакше ми потонемо у внутрішніх суперечностях і не зможемо цілісно й послідовно позиціонувати себе в світі, себто будемо СІРОЮ ПЛЯМОЮ.
І взагалі, якщо вже такий демократизм і полікультурність, то чому сайт вкурсі.ком тільки українською? — Це культурний ізоляціонізм, панове!
Усім відповідаю.
Нічого я не перебільшував, просто ви не зрозуміли, про що йдеться.
Не існує ніякої російської мови Абхазії чи Якутії, а китайська — то взагалі інша мова, до чого тут це?
Йдеться про одновзірцевість літературної російської мови, вона скрізь однакова, незалежно від регіону. Щодо коментаря пана Святослава, то тут, як на мене, відбувається навпаки: межа між діалектами й літературною нормою дуже розмита, її майже не існує, позаяк будь-який діалектизм одразу всмоктується літмовою (та й не тільки діалектизми, а й соціолекти, жаргон, арго, ба навіть тюремна фєня настільки органічно ввійшла в мовну норму, що використовується навіть на офіційному рівні Президентом і Прем*єр-міністром РФ). Нове слово відразу ставиться на потік і дуже швидко впроваджується в обіг, бо рос/мовний інфопростір і рос культура у Росії не зазнає жодних утисків, як українське в Україні. Це, звісно, як слушно зазначила пані Ірина, наслідок панування різних метрополій на нашій території.
Далі. Якщо звести росіянина з глухої дєрєвні і москвича, то вони прекрасно порозуміються російською мовою. Якщо ж звести українця десь із глухого села гуцульщини й, скажімо, україновного житомирянина (тим більше киянина), то м*яко кажучи виникнуть проблеми у порозумінні. Крім того, щодо російської мови не точаться такі суперечки, про те, який правопис правильніший, а у нас… перегляньте оно коментарі пані Галини та один з постів Андрія Круглашова про «Язик який ріже вуха».
Пані Галино, суть моєї суперечки якраз про мову, а ви мені нав*язуєте якісь там обмовки по Фрейду, «приховані навіть для мене». Це вже за вашим же висловом з вас «лізе ваша професійна ідентифікація». Нічого подібного я й близько не хотів сказати, кому мінус, кому плюс. Але якщо вже ви про це заговорили, то, щиро кажучи, донедавна в мене було зовсім навпаки — до східняків я ставився з певною неприязню. Зараз я ставлюся до всіх абсолютно рівно й друзів маю з усієї України. Тому, пані Галино, як то кажуть, не видумляйте, будь ласка.
Щодо недосконалощів у східняцькій українській мові, то тут треба зважати, що не всі люди лінгвістично обдаровані, і деяким важко опанувати мову виключно з телевізору, освіти й офіційної сфери. Деяким конче необхідним є «поваритися» у живому середовищі. Тому не будьте, будь ласка, такою радикалкою й поважайте навіть найменші прояви проукраїнськості в східняків, хоч би й далекі від досконалості.
Стосовно нових граматичних правил, то тут треба багато ще працювати, аналізувати, як краще було б. Проте це абсолютно нормальний процес, зміни правопису, не треба його цуратися й консервувати мову. Окремо, можливо ще напишу пост на цю тему. Дам знати.
Поза всім іншим, треба ще розрізняти гомосексуалізм «за станом душі», за предиспозицією і з розбещеності, що є наслідком споживацьокого суспільства, коли є модним все спробувати.
З мого погляду, гомосексуалізм — це наслідок неправильного розвитку суспільства, коли чоловік споконвіку приречений знаходитись у «групі ризику» і з представниками своєї ж статі, тобто у в*язницях, в армії, в експедиціях ітд. Чоловік приречений таким чином на гомосексуальність, позаяк завжди має гостру потребу вираження сексуальної енергії, а в таких умовах може її викинути тільки в гомо стать. Потім це все передається генетично.
Звісно, лікувати вже «сформованого» гея — це дурня, але я також підтримую думку, що нехай вони десь збираються окремо в своїх клубах і не нав*язують себе суспільству. Що ж стосується, наприклад, легалізації одностатевих шлюбів, то хай легалізують, але не називають це шлюбом, бо шлюб — це виключно союз чоловіка і жінки. Тож хай вигадають власну термінологію.
Разом з тим треба пам*ятати, що гомосексуалізм — це все ж таки аномалія, хоча б тому, що він біологічно не виправданий, бо не забезпечує репродуктивну функцію, та й, перепрошую, просто тому, що чоловічі геніталії пристосовані саме тільки до жіночих і тут уже нічого не поробиш.
І не можна допускати таких ганебних випадків, як ото у Амстердамі хочуть ввести (чи вже ввели?) у школі предмет «гомосексуалізм».
Буди песимістом — це наш тип культури. Ваш коментар, пане Святославе, мені нагадав ваші ж слова про те, що у гіперкритицизмі до країни проявляється меншовартість. Усе залежить від того яке забарвлення надавати об*єктові аналізу, в даному випадку попередній владі, — або всуціль чорнорото-негативного, або фальшиво позитивного — завжди можна знайти аргументи на обидві позиції. Можна бачити все у чорному світлі й це право кожного, проте існують певні задекларовані, зафіксовані в часі об*єктивні події, факти, які ви проігнорували у вашому коментарі.
— ОУН-УПА — справді, на Зх. Україні вшановувались і раніше, однак уперше за каденції Юща це питання вийшло на загальнодержавний рівень: Шухевич у 2007, а Бандера у 2010 були названі Героями України. Це факт. Також вперше в історії незалежної України Президент у привітанні ветеранів з 9 травня згадав і бійців УПА, чим викликав неадекватну хвилю обурення. Також були відкриті архіви силових структур, що дозволило з*явитись низці досліджень про той період в історії України.
— щодо економічних показників, то інвестиції з 8млрд. у 2004 збільшились до 38 у 2009. Бюджет за аналогічний період — з 80млрд до 300млрд. Звісно, можна критикувати, аналізувати, але це статистика, факт, проти якого особливо не попреш.
— що ж до свободи слова і громадянського суспільства, то оскільки об*єктивної шкали оцінки їх рівня не існує, думаю, доцільним буде пізнати це в порівнянні з теперішньою ситуацією — все ж таки суспільство стало реагувати на рішення влади мітингами, обговоренням, ставши більш політизованим, Податковий майдан тому підтвердження. Про свободу слова може судити перш за все з власного досвіду, бо в мене брат працює на телебаченні й він мене інформує про «зміни», за теп. влади на канали стали приходити директиви щодо наповнення тої чи іншої передачі, фактичне цензурування матеріалу. Що вже казати про численні заяви різних груп журналістів з впливових каналів про політичний тиск і цензуру. А випадок з Олегом Шинкаренком у живому журналі є взагалі абсурдно-кагебістським, такого сорому при попередній владі я не пригадую. Натомість був небувалий шквал критики конструктивної і взагалі будь-якої критики на владу, на що вона не реагувала так закомплексовано як теперішня. Крім того з*явився ряд передач «свободослівного» спрямування — шустери, кисельови і под.
— щодо зацікавлення етнікою, то то ніякі не глибші процеси, а банальне збільшення фінансування і мода, яку створив сам Президент, цікавлячись трипільськими горщиками і вишиванками (аналогічно до Путіна-самбо, Мєдвєдєва-айті).
— національна свідомість? Тут теж, певне найбільш переконливішим буде аргумент з власного досвіду — я в цей період визначився остаточно у поглядах, ставши проукраїнським і перейшовши на українську мову спілкування із суспільством (те саме відбулося з численними моїми друзями, друзями друзів ...). Переважно це було зроблено під впливом політики, яку провадила попередня влад.
Янукович прийшов, бо народ вирішив проголосувати «на зло», «від противного», очікування від Юща були просто космічними, що свідчить про той самий превалюючий комплекс раба, що хтось зверху прийде і зробить. Стояли задачі націєтворення, творення демократичних свобод та соц-екон реформ, — це те, через що європейські країни проходили десятиріччями, а в нас ще й плюс до того всього 70 років комунізму. І після цього хтось вважає, що можна за 5 років щось кардинально змінити.
А взагалі, то проблема народу, що він нічого не отримав і обрав собі теперішню владу.
І чому це щось має змінитися, якщо, наприклад, ви самі нічого не змінили?
«Не питай, що держава зробила для тебе, спитай, що ти зробив для держави».
Як приклад можна навести славнозвісну німецькомовну порнографію, яка, власне, відома в усьому світі саме через мову (адже в плані тілесності там нема аж чогось такого специфічного чи питомо німецького). Доречі, звідси й увійшло в ужиток відоме «дас іст фантастіш», а взагалі, якщо спитати покоління вирослих у 90-х, то вони наведуть ще й не такі цитати.
Я Вас поважаю за екстраординарну манеру висловлювання своїх думок, неабияке вміння проводити психоаналіз і одразу бачити людей наскрізь, за сучасність і молоду, палку душу.
Щиро кажучи, спершу, коли читав Ваші пости й коментарі, то думав, що Вам років 25, бо читались Ваші слова якось напрочуд легко, зрозуміло, яскраво і НЕНУДНО. Коли дізнався насправжки, з якого Ви покоління, — то дуже приємно здивувався.
Це зайвий раз мені довело, що часу й віку як такого не існує, а отже й пов*язаних з ними стереотипів. Дякую Вам за це!
Так чи інакше треба вирішити, що робити в суспільстві з даною ситуацією, а не оминати. Якщо за Біблією це смертний гріх, то що їх розстріляти чи як? Чи їх лікувати, чи піддавати остракізму? Яке практичне виріщення питання? Гомосексуалісти є — це ФАКТ. Від того, що ми закриємо на це очі, проблема не зникне, а ми з нею живемо. Тому всеодно треба виробити чітку концепцію ставлення до гомосексуалізму в суспільстві (в даному випадку українському) й закріпити певні норми ( наприклад, про одностатеві «шлюби») законодавчо.
У нас держава здебільшого побудована з симулякрів або ж з якихось недолугих копій радянських чи народницьких моделей.
Щодо іншого, то я не зрозумів вашої зв*язки «клаптиково-діалектна мовна ситуація — непогано живуть». Я взагалі про це не згадував у пості й нічого такого не мав на увазі.
Я кажу про фактичні й обов*язкові речі — мовна політика, якої у нас нема (факт), а як наслідок виникає плутанина з прийняттям одного цілісного варіанту літмови, — науковці залежно від регіону пишуть у нас різними українськими літмовами — це створю труднощі при перекладі їх праць іноземними мовами — так само поліварантність створює проблеми у вивченні української як іноземної (якого варіанту навчати іноземців?).
Така невизначеність, неузгодженість і розпорошеність зумовлює такі ганебні ситуації, які описав у своєму пості Остап Ножак. Так чи інакше, мовне питання потребує якнайшвидшого вирішення шляхом прийняття однієї спільної для всіх мовної конвенції.
Думаю, буде дуже в тему. Україна як бренд.
За такі заяви вас би десь наприклад в Італії на форумі забанили, якщо б вам «захотілось» і ви б почали шпрехати німецькою, приміром. Це теж був би культурний ізоляціонізм виходить?
Що би хто не казав, але має бути одна панівна ідеологія й культура в державі, частиною якої є й мова, інакше ми потонемо у внутрішніх суперечностях і не зможемо цілісно й послідовно позиціонувати себе в світі, себто будемо СІРОЮ ПЛЯМОЮ.
І взагалі, якщо вже такий демократизм і полікультурність, то чому сайт вкурсі.ком тільки українською? — Це культурний ізоляціонізм, панове!
Нічого я не перебільшував, просто ви не зрозуміли, про що йдеться.
Не існує ніякої російської мови Абхазії чи Якутії, а китайська — то взагалі інша мова, до чого тут це?
Йдеться про одновзірцевість літературної російської мови, вона скрізь однакова, незалежно від регіону. Щодо коментаря пана Святослава, то тут, як на мене, відбувається навпаки: межа між діалектами й літературною нормою дуже розмита, її майже не існує, позаяк будь-який діалектизм одразу всмоктується літмовою (та й не тільки діалектизми, а й соціолекти, жаргон, арго, ба навіть тюремна фєня настільки органічно ввійшла в мовну норму, що використовується навіть на офіційному рівні Президентом і Прем*єр-міністром РФ). Нове слово відразу ставиться на потік і дуже швидко впроваджується в обіг, бо рос/мовний інфопростір і рос культура у Росії не зазнає жодних утисків, як українське в Україні. Це, звісно, як слушно зазначила пані Ірина, наслідок панування різних метрополій на нашій території.
Далі. Якщо звести росіянина з глухої дєрєвні і москвича, то вони прекрасно порозуміються російською мовою. Якщо ж звести українця десь із глухого села гуцульщини й, скажімо, україновного житомирянина (тим більше киянина), то м*яко кажучи виникнуть проблеми у порозумінні. Крім того, щодо російської мови не точаться такі суперечки, про те, який правопис правильніший, а у нас… перегляньте оно коментарі пані Галини та один з постів Андрія Круглашова про «Язик який ріже вуха».
Щодо недосконалощів у східняцькій українській мові, то тут треба зважати, що не всі люди лінгвістично обдаровані, і деяким важко опанувати мову виключно з телевізору, освіти й офіційної сфери. Деяким конче необхідним є «поваритися» у живому середовищі. Тому не будьте, будь ласка, такою радикалкою й поважайте навіть найменші прояви проукраїнськості в східняків, хоч би й далекі від досконалості.
Стосовно нових граматичних правил, то тут треба багато ще працювати, аналізувати, як краще було б. Проте це абсолютно нормальний процес, зміни правопису, не треба його цуратися й консервувати мову. Окремо, можливо ще напишу пост на цю тему. Дам знати.
Звісно, лікувати вже «сформованого» гея — це дурня, але я також підтримую думку, що нехай вони десь збираються окремо в своїх клубах і не нав*язують себе суспільству. Що ж стосується, наприклад, легалізації одностатевих шлюбів, то хай легалізують, але не називають це шлюбом, бо шлюб — це виключно союз чоловіка і жінки. Тож хай вигадають власну термінологію.
Разом з тим треба пам*ятати, що гомосексуалізм — це все ж таки аномалія, хоча б тому, що він біологічно не виправданий, бо не забезпечує репродуктивну функцію, та й, перепрошую, просто тому, що чоловічі геніталії пристосовані саме тільки до жіночих і тут уже нічого не поробиш.
І не можна допускати таких ганебних випадків, як ото у Амстердамі хочуть ввести (чи вже ввели?) у школі предмет «гомосексуалізм».
— ОУН-УПА — справді, на Зх. Україні вшановувались і раніше, однак уперше за каденції Юща це питання вийшло на загальнодержавний рівень: Шухевич у 2007, а Бандера у 2010 були названі Героями України. Це факт. Також вперше в історії незалежної України Президент у привітанні ветеранів з 9 травня згадав і бійців УПА, чим викликав неадекватну хвилю обурення. Також були відкриті архіви силових структур, що дозволило з*явитись низці досліджень про той період в історії України.
— щодо економічних показників, то інвестиції з 8млрд. у 2004 збільшились до 38 у 2009. Бюджет за аналогічний період — з 80млрд до 300млрд. Звісно, можна критикувати, аналізувати, але це статистика, факт, проти якого особливо не попреш.
— що ж до свободи слова і громадянського суспільства, то оскільки об*єктивної шкали оцінки їх рівня не існує, думаю, доцільним буде пізнати це в порівнянні з теперішньою ситуацією — все ж таки суспільство стало реагувати на рішення влади мітингами, обговоренням, ставши більш політизованим, Податковий майдан тому підтвердження. Про свободу слова може судити перш за все з власного досвіду, бо в мене брат працює на телебаченні й він мене інформує про «зміни», за теп. влади на канали стали приходити директиви щодо наповнення тої чи іншої передачі, фактичне цензурування матеріалу. Що вже казати про численні заяви різних груп журналістів з впливових каналів про політичний тиск і цензуру. А випадок з Олегом Шинкаренком у живому журналі є взагалі абсурдно-кагебістським, такого сорому при попередній владі я не пригадую. Натомість був небувалий шквал критики конструктивної і взагалі будь-якої критики на владу, на що вона не реагувала так закомплексовано як теперішня. Крім того з*явився ряд передач «свободослівного» спрямування — шустери, кисельови і под.
— щодо зацікавлення етнікою, то то ніякі не глибші процеси, а банальне збільшення фінансування і мода, яку створив сам Президент, цікавлячись трипільськими горщиками і вишиванками (аналогічно до Путіна-самбо, Мєдвєдєва-айті).
— національна свідомість? Тут теж, певне найбільш переконливішим буде аргумент з власного досвіду — я в цей період визначився остаточно у поглядах, ставши проукраїнським і перейшовши на українську мову спілкування із суспільством (те саме відбулося з численними моїми друзями, друзями друзів ...). Переважно це було зроблено під впливом політики, яку провадила попередня влад.
Янукович прийшов, бо народ вирішив проголосувати «на зло», «від противного», очікування від Юща були просто космічними, що свідчить про той самий превалюючий комплекс раба, що хтось зверху прийде і зробить. Стояли задачі націєтворення, творення демократичних свобод та соц-екон реформ, — це те, через що європейські країни проходили десятиріччями, а в нас ще й плюс до того всього 70 років комунізму. І після цього хтось вважає, що можна за 5 років щось кардинально змінити.
А взагалі, то проблема народу, що він нічого не отримав і обрав собі теперішню владу.
І чому це щось має змінитися, якщо, наприклад, ви самі нічого не змінили?
«Не питай, що держава зробила для тебе, спитай, що ти зробив для держави».