1) Набагато більшою є проблема визнання цього Голодомору геноцидом українського народу, навколо факту якого точаться непримиримі й палкі дискусії (подивитись хоча б останню «Велику Політику», де градус емоційності просто зашкалював — ). А факт Голодомору визнають навіть регіонали, тільки називають це спільною трагедією братніх народів.
2) Насправді, ще й досі у суспільстві, навіть у тої його частини, яка визнає Голодомор актом геноциду, немає спільної тональності й докладної аргументації своєї позиції.
3) Ця трагедія є своєрідним дзеркалом нас, нагадуванням і можливістю зайвий раз подивитись на себе скептично й поставити собі питання: як до такого дійшло? як не допустити чогось подібного? чому й досі ЦЕ остаточно не визнано злочином, а при владі знаходяться фактично послідовники комуністичного режиму.
5, 7, 9 — дуже влучно. Сам це неодноразово помічав. 11 — ще й як змінила.
Також хочу поділитись деякими своїми улюбленими цитатами про жінок:
1. Чоловіки, які ставляться до жінок з найбільшою пошаною, рідко користуються в них найбільшим успіхом.
Джозеф Адісон
2. У поцілунках двох жінок є дещо від боксерського рукостискання.
Генрі Луїс Менкен
Я повністю з Вами згоден, що це в певній мірі вина патріархально-шовіністичної моделі цивілізації, яка не створила належних умов для природного розвитку жіночого єства. Це закономірно, що пригнічувані (в даному випадку жінки) рано чи пізно мають повстати. Оцей бунт і вилився в такі явища як фемінізм або, приміром, стервозність. Це ще називають у психології конверсійною істерикою (вибух гніву у відповідь на постійне гноблення).
І щодо другого теж абсолютно згоден. Я постійно дивуюся, що фемінізм існує як якась окрема «світоглядна доктрина», яка по суті нічого нового не проголошує окрім як просто сліпе копіювання у всьому жінкою чоловіка. Як на мене, жінка й без того всього має свій неповторний потужний потенціал, який не можна дати занапастити, інакше людство здеградує остаточно. От і питання постає, навіщо принижуватись і когось копіювати, якщо маєш таке багатство?
А головний посил мого посту в тому, що не треба знімати з себе відповідальність за свою поведінку, яка й спонукає певне ставлення. Якщо жінка хоче поводитись і поводиться як чоловік, то хай тоді й не жаліється, що її не правильно сприймають.
А чому вжитися в роль, наприклад, у театрі можливо до такої ступені, що всі будуть щиро вірити, ридати й емпатувати. А чому в мові неможливо?
Та й, чесно кажучи, я б не застосовував абсолютні поняття з точних наук, на кшталт «неможливо», «максимально», «повна тотожність», в тому випадку, коли ми говоримо про абстрактні категорії. Бо ж не можна виміряти точно наскільки ти «вжився».
Я відштовхуюсь, перш за все, від власного досвіду, коли всього кілька місяців пожив у Польщі й помітив, що в деяких ситуціях я почав реагувати зовсім по іншому, несамохіть думати польською, і взагалі думки почали по-іншому текти в голові.
І ще, дозвольте не перераховувати ті сотні людей, які настільки «вжилися» в іншу мовну картину, що почали навіть творити ніби-то як нерідною для себе мовою. Достатньо назвати кілька імен: Мілан Кундера і його франкомовні твори, Набоков і його англомовні твори, ну, і звичайно ж, Хвильовий, Домонтович, Донцов і т.ін.
А! Мало не забув! Автору посту — класний вірш!)))
Чому ж, конкретно на цей Ваш жарт тепер є посилання)
До речі, виявилось, що та плітка про ніби-то скасування слова «х*й» названа фейком сезону —
Тож, вищезгаданий жарт про скасування смерті можна вже запросто оприлюднювати й зробити з нього «сенсацію» не гіршу «х*й».
Для мене дуже пізнавальною була стаття Вікіпедії про демагогію, особливо розділ «Демагогічні прийоми». Після вдумливого її прочитання й усвідомлення починаєш бачити політиків просто наскрізь.
Час у прямому розумінні, тобто годинники, поділ на години, дні, тижні, місяці є, звичайно ж, умовним. Гадаю, це й так зрозуміло. Ще, як відомо, існує т.зв. психологічний час, коли, наприклад, за годину насичену емоціями і подіями здається, що пройшла не година, а кілька місяців.
Що ж до смерті і становлення, я б не був би таким упевненим в тому, чого достеменно не знав і не переживав. У цьому плані мені імпонує цитата Ейнштейна: «Ніщо нікуди не зникає і ні звідкіля не береться». Тобто ніщо не нероджується, і не помирає, а просто повсякчас переходить у різні, вже існуючі, стани.
До речі, цікавий факт, помаранчева — єдина «кольорова» революція серед постсоцтабірних країн, яка відбулась без крові, і під час проведення якої в Києві було зафіксоване падіння злочинності на 40% (статистика правоохоронних органів).
А може це знімав якийсь німець, що знімає там в Німеччині рекламу для турагенств))
Але якщо винести за дужки якість ролику, то, по-перше, це не єдиний ролик, будуть зніматися ще, по-друге, в принципі перший крок зроблений вірно, бо Україна у всіх сенсах це Терра Інкогніта для Європи, тому, як на мене, зробили в першому ролику більший акцент на туристичній і «національній» складовій.
Зрештою, я згоден, що треба було дати більше мотиву футболу (може, в наступних роликах так і буде), але теж треба знати міру, щоб такий кліп не перетворився на якусь українську футбольну хроніку.
А ми нація така. Нація-мазохіст. Ми кайфуємо від факту, що нам погано й боляче і ми це можемо пережити. Але справді «чухатись» починаємо тільки як ображатимуть і принижуватимуть особисто.
2) Насправді, ще й досі у суспільстві, навіть у тої його частини, яка визнає Голодомор актом геноциду, немає спільної тональності й докладної аргументації своєї позиції.
3) Ця трагедія є своєрідним дзеркалом нас, нагадуванням і можливістю зайвий раз подивитись на себе скептично й поставити собі питання: як до такого дійшло? як не допустити чогось подібного? чому й досі ЦЕ остаточно не визнано злочином, а при владі знаходяться фактично послідовники комуністичного режиму.
Також хочу поділитись деякими своїми улюбленими цитатами про жінок:
1. Чоловіки, які ставляться до жінок з найбільшою пошаною, рідко користуються в них найбільшим успіхом.
Джозеф Адісон
2. У поцілунках двох жінок є дещо від боксерського рукостискання.
Генрі Луїс Менкен
І щодо другого теж абсолютно згоден. Я постійно дивуюся, що фемінізм існує як якась окрема «світоглядна доктрина», яка по суті нічого нового не проголошує окрім як просто сліпе копіювання у всьому жінкою чоловіка. Як на мене, жінка й без того всього має свій неповторний потужний потенціал, який не можна дати занапастити, інакше людство здеградує остаточно. От і питання постає, навіщо принижуватись і когось копіювати, якщо маєш таке багатство?
А головний посил мого посту в тому, що не треба знімати з себе відповідальність за свою поведінку, яка й спонукає певне ставлення. Якщо жінка хоче поводитись і поводиться як чоловік, то хай тоді й не жаліється, що її не правильно сприймають.
Та й, чесно кажучи, я б не застосовував абсолютні поняття з точних наук, на кшталт «неможливо», «максимально», «повна тотожність», в тому випадку, коли ми говоримо про абстрактні категорії. Бо ж не можна виміряти точно наскільки ти «вжився».
Я відштовхуюсь, перш за все, від власного досвіду, коли всього кілька місяців пожив у Польщі й помітив, що в деяких ситуціях я почав реагувати зовсім по іншому, несамохіть думати польською, і взагалі думки почали по-іншому текти в голові.
І ще, дозвольте не перераховувати ті сотні людей, які настільки «вжилися» в іншу мовну картину, що почали навіть творити ніби-то як нерідною для себе мовою. Достатньо назвати кілька імен: Мілан Кундера і його франкомовні твори, Набоков і його англомовні твори, ну, і звичайно ж, Хвильовий, Домонтович, Донцов і т.ін.
А! Мало не забув! Автору посту — класний вірш!)))
Цитата стала текстом,
а життя стало симулякром.
До речі, виявилось, що та плітка про ніби-то скасування слова «х*й» названа фейком сезону —
Тож, вищезгаданий жарт про скасування смерті можна вже запросто оприлюднювати й зробити з нього «сенсацію» не гіршу «х*й».
Що ж до смерті і становлення, я б не був би таким упевненим в тому, чого достеменно не знав і не переживав. У цьому плані мені імпонує цитата Ейнштейна: «Ніщо нікуди не зникає і ні звідкіля не береться». Тобто ніщо не нероджується, і не помирає, а просто повсякчас переходить у різні, вже існуючі, стани.
Але якщо винести за дужки якість ролику, то, по-перше, це не єдиний ролик, будуть зніматися ще, по-друге, в принципі перший крок зроблений вірно, бо Україна у всіх сенсах це Терра Інкогніта для Європи, тому, як на мене, зробили в першому ролику більший акцент на туристичній і «національній» складовій.
Зрештою, я згоден, що треба було дати більше мотиву футболу (може, в наступних роликах так і буде), але теж треба знати міру, щоб такий кліп не перетворився на якусь українську футбольну хроніку.