свобода слова, мітинги, зародки громадянського суспільства, курс на об*єднання сходу і заходу попри маніпуляції політиків, зростання суспільної і найіональної свідомості (усвідомлення власної відповідальності за розвиток країни і прагнення реалізуватись нацонально), курс на євроінтеграцію, історична правда (голодомор-геноцид, ОУН-УПА), зростання інвестицій, вибух зацікавленості до укр культури, зокрема фольклору (про це свідчить хоча б шалена кількість фолк і інших фестивалів за останні 5 років)… Якщо ще щось згадаю — допишу. Думаю, якби не було майдану і став би тоді янукович, то все було б набагато печальніше.
Просто наш народ ще не «награвся» в демократію, не усвідомлює важливість і відповідальність за надане йому право обирати владу й обирати зрештою життя. Люди по-підлітковому максималістично хотіли за 5 років дива на тарілочці, щоб Святий Ющ прийшов у кожну хату й дав багатство і злагоду. Кожне диво — це добре організоване диво, яке не робиться за 5 років. А теперішня ситуація — це випробування, яке покликане показати, чого ми варті як народ і чи готові свідомо боротися за власне щастя і успішність.
Ну, Ви ж зрозуміли моє питання і мій допис і мене підтримали на початку обговорення. І я вас зрозумів, бо відповідаю на ваше запитання. Значить все-таки можна розуміти одне одного. Треба принаймні хотіти й намагатись зрозуміти і тоді все вийде. Але мені йшлося не про те. НЕ дивно, що чоловіки нас не розуміють Просто отакі фрази мені не дуже подобаються. В цьому власне й полягає уся суперечність цієї теми: завжди вкрай важко визнати, що ти в чомусь не правий, а легше сказати, що це просто всі тебе не розуміють і погрузнути у власному егоїзмі.
Цим своїм дописом я власне й прагнув порозуміння, намагався пояснити, чому так стається як описано в тому злощасному вірші. Звісно, я не абсолютизую й не кажу, що завжди причина тільки в жінці в таких ситуаціях, але ж іноді провокації, епатаж і недвозначні жести мають очевидний характер, тому треба мати відповідальність і трошки совісті)
Бо це тільки чоловіки наївно й ілюзорно думають, що вони чимось керують і їм щось належить, насправді чоловік все життя є «веденим» жінкою і всі його вчинки спрямовані на те, щоб бути нею обраним. Тому таку величезну владу треба усвідомлювати.
Відразу? — То це дуже добре, значить мій пост не залишив вас байдужою. Дуже радий цьому.
А продовжувати варто завжди, що б не сталося і хто би що не казав. Та чи багато ви дійсно знаєте, що потрібно обом Їм?.. краще писати про те, що дійсно відчуте особисто
Ви вважаєте, що люди пишуть тільки про те, що «дійсно знають і відчули особисто»? І що ніколи в написаному не може бути ані краплі вигадки? Ви глибоко помиляєтесь, як і помиляєтесь у тому, що я цього не відчув.
Зрештою, думаю, якщо ви не зрозуміли мене й вам це не подобається, то не варто вам щось докладно пояснювати й переконувати. Дякую вам за вашу позицію.
ДУЖЕ ДУЖЕ суб"єктивна Себто слід вважати, що ви — ДУЖЕ ДУЖЕ об*єктивна. Будь-яка думка висловлена будь-ким є суб*єктивною включно із вашою. Дописи і теми власне й створюються для обміну суб*єктивними думками з аргументами, а не для того, щоб сказати, що хтось не правий чи в чомусь винний. Та й не така вже моя думка ДУЖЕ ДУЖЕ суб*єктивна, якщо деякі люди в цьому обговоренні в тій чи іншій мірі мене підтримали й погодились з висловленою позицією. описувати жінку як хтиву тварину--це вже пробачте те саме, що не бачити далі свого носа,
Як бачите, ми в обговоренні обійшлись без образ та переходу на особистості, а ви собі це дозволили ще й приписуючи мені те, що я не говорив. Таким чином, до речі, ви образили й інших людей, які зі мною погодились, бо й вони по-вашому тоді не бачать далі свого носа. Беріть приклад з пані Галини, як треба дискутувати й формувати думки. У будь-якій ситуації треба залишатись чоловіком По-перше, поясніть, будь ласка, конкретніше, що тоді в вашому розумінні залишатись чоловіком і яким він має бути з вашого погляду, бо інакше мені не зрозуміло, чому у будь-якій ситуації треба залишатись чоловіком, а жінкою у будь-якій ситуації залишатись не треба. ми ж по суті своїй однакові і єдине, що повинні навчитись-це розуміти і відчувати один одного Згоден, що єдине, але далеко не однакові — різні, іноді навіть дуже… що й зрештою дає нам можливість бути єдиним.
То вчіться розуміти й відчувати людей, зокрема, чоловіків, а не ображати й принижувати.
Зустрічав, саме тому й усе це кажу… Небезпідставно.
Сигнал одежі є самодостатнім, його вже не треба подавати, якщо так одяглася.
Хочеш «епатувати чоловіків» або «любиш так одягатися»? — То отримуй тоді «по заслузі» відповідними наслідками. Це ж звичайний причинно-наслідковий зв*язок: любиш горілку — отримай цироз печінки, любиш гостре — отримай виразку шлунку абощо… Так і тут — одяглася кричущо й відверто — будуть чіплятися. От і все.
Відповім пані Галині й пану Сергію одразу гамузом.
Пані Галина як завжди буяє еклектикою образів, що дуже приємно читати, та виходить, що ви самі «обізвали» свою ж мову у коментарі (багату, яскраву й соковиту!) безплідною, адже Ви, як і пан Сергій написали свої коментарі саме літературною мовою. А якщо хоча б от пан Комарі постійно рясно осипає «вашу» літературну мову компліментами, то значить ніяка вона не безплідна й не позбавлена яскравості.
Літмова це всі прояви культури певного народу, виражені словесно, крім того, вона включає в себе як письмово-книжну, так і усно-розмовну форми. А художня література! — Невже це теж безпліддя?
Ясно, що ви маєте на увазі ту унормованість літмови, жорстке дотримання канонів якої може поставити у неоднозначне становище і створити напруженість і вимушеність при спілкуванні десь в компанії. Проте на власному досвіді знаю, як можна перетворити підкреслено рафіновану мову на неабияку забавку десь у молодіжній компанії, надаючи їй іронічної інтонації і поєднуючи зі згрубілою лексикою: «Панове, вельми прошу не смикати мене за волосся, бо я здатен вщент заюшити ваші мордяки», або замість «Шо за фігня» — можна сказати «Ти мовиш щось незбагненне» — ефект від таких мовних крутійств просто вражаючий) Тому дійсно, погоджуюся із Сергієм, що треба гратися мовою досхочу аж до сваволі.
Що ж до діалектів, то не знаю, чому ви мене так швидко записали до діалектоненависників, пані Галино) Це одна з моїх пристрастей — слухати оцей місцевий мовний колорит. Коли буваю десь на західній, то завжди судомно нотую в мобілку чи в записничок нові оригінальні слівця (із задоволенням прочитав ваш той текст із посиланням). А особливо, коли дівчата щось починають заспівувати з галицьким акцентом, то я вклякаю на місці й зачаровано слухаю, слухаю, слухаю…
Актуальна тема. Мабуть, це для того, щоб спонукати конструктивну критику (треба тільки пояснити коментарем, що тобі не подобається), не роздмухувати конфліктів з дрібниць і стимулювати пошук людей за інтересами, за тим, що саме подобається.
Хоча боязнь конфліктів і будь-якого негативу, безперечно, існує. Напевне, це через "історичний" досвід, який засів уже на генетичному рівні в усіх людей. «Только б не было войны»…
Про пропащість і монашок я нічого не писав. Одяг жінки (ступінь його відкритості) — це сигнал. Жіноча зовнішність — це майже абсолютна влада над чоловіком, тому треба вміти цією владою користуватися. Міру відкритості одягу жінка природньо має ВІДЧУВАТИ й достосовувати відповідно до ситуації. Чоловік формує своє ставлення до жінки відповідно до її поведінки й вигляду.
Також, читати далі (перепрошую за цитування себе): «Якщо жінка так вдяглася й розфарбувалась, то вже точно не для розмов про духовність, а для спонукання певного екшену.»
Наприклад, за допомогою агресії, нахабства й різкості. Щоб не бути голослівним наведу приклад, який я сам ще будучи у школі спостерігав. Дівчина спровокувала хлопця на двобій «за школою на пустирі» (як це зазвичай буває між хлопцями) через якісь суперечності. Спровокувала дуже підступно, граючи на його гордості, мовляв, що ти з дівчиною не впораєшся, дівчини забоявся? Врешті, користуючись тим, що він не підніме руку на неї, а тільки оборонятиметься, вона відбила йому ТЕ саме місце й розкривавила обличчя пазурями. Я з тих пір почав розуміти, що щось у цьому світі не так, кудись не туди він іде…
Знаю, що мені за це ставитимуть мінуси, але я надзвичайно тішуся, що не піду до Української армії, бо там умови навіть не тваринні, що вже казати про людські. Стан армії відображає рівень національної гідности.
Якщо буду продовжувати, може, подумаю про «фамілію».
Здогадуюсь, на кого ви натякаєте, говорячи про «управлять государством». Ну, гадаю, така кухарка, яка у мене тут описана, могла б стати непоганим диктатором у державі, така собі домінантна альфа-самиця))
Просто наш народ ще не «награвся» в демократію, не усвідомлює важливість і відповідальність за надане йому право обирати владу й обирати зрештою життя. Люди по-підлітковому максималістично хотіли за 5 років дива на тарілочці, щоб Святий Ющ прийшов у кожну хату й дав багатство і злагоду. Кожне диво — це добре організоване диво, яке не робиться за 5 років. А теперішня ситуація — це випробування, яке покликане показати, чого ми варті як народ і чи готові свідомо боротися за власне щастя і успішність.
НЕ дивно, що чоловіки нас не розуміють Просто отакі фрази мені не дуже подобаються. В цьому власне й полягає уся суперечність цієї теми: завжди вкрай важко визнати, що ти в чомусь не правий, а легше сказати, що це просто всі тебе не розуміють і погрузнути у власному егоїзмі.
Цим своїм дописом я власне й прагнув порозуміння, намагався пояснити, чому так стається як описано в тому злощасному вірші. Звісно, я не абсолютизую й не кажу, що завжди причина тільки в жінці в таких ситуаціях, але ж іноді провокації, епатаж і недвозначні жести мають очевидний характер, тому треба мати відповідальність і трошки совісті)
Бо це тільки чоловіки наївно й ілюзорно думають, що вони чимось керують і їм щось належить, насправді чоловік все життя є «веденим» жінкою і всі його вчинки спрямовані на те, щоб бути нею обраним. Тому таку величезну владу треба усвідомлювати.
А продовжувати варто завжди, що б не сталося і хто би що не казав.
Та чи багато ви дійсно знаєте, що потрібно обом Їм?.. краще писати про те, що дійсно відчуте особисто
Ви вважаєте, що люди пишуть тільки про те, що «дійсно знають і відчули особисто»? І що ніколи в написаному не може бути ані краплі вигадки? Ви глибоко помиляєтесь, як і помиляєтесь у тому, що я цього не відчув.
Зрештою, думаю, якщо ви не зрозуміли мене й вам це не подобається, то не варто вам щось докладно пояснювати й переконувати. Дякую вам за вашу позицію.
описувати жінку як хтиву тварину--це вже пробачте те саме, що не бачити далі свого носа,
Як бачите, ми в обговоренні обійшлись без образ та переходу на особистості, а ви собі це дозволили ще й приписуючи мені те, що я не говорив. Таким чином, до речі, ви образили й інших людей, які зі мною погодились, бо й вони по-вашому тоді не бачать далі свого носа. Беріть приклад з пані Галини, як треба дискутувати й формувати думки.
У будь-якій ситуації треба залишатись чоловіком По-перше, поясніть, будь ласка, конкретніше, що тоді в вашому розумінні залишатись чоловіком і яким він має бути з вашого погляду, бо інакше мені не зрозуміло, чому у будь-якій ситуації треба залишатись чоловіком, а жінкою у будь-якій ситуації залишатись не треба.
ми ж по суті своїй однакові і єдине, що повинні навчитись-це розуміти і відчувати один одного Згоден, що єдине, але далеко не однакові — різні, іноді навіть дуже… що й зрештою дає нам можливість бути єдиним.
То вчіться розуміти й відчувати людей, зокрема, чоловіків, а не ображати й принижувати.
Сигнал одежі є самодостатнім, його вже не треба подавати, якщо так одяглася.
Хочеш «епатувати чоловіків» або «любиш так одягатися»? — То отримуй тоді «по заслузі» відповідними наслідками. Це ж звичайний причинно-наслідковий зв*язок: любиш горілку — отримай цироз печінки, любиш гостре — отримай виразку шлунку абощо… Так і тут — одяглася кричущо й відверто — будуть чіплятися. От і все.
Пані Галина як завжди буяє еклектикою образів, що дуже приємно читати, та виходить, що ви самі «обізвали» свою ж мову у коментарі (багату, яскраву й соковиту!) безплідною, адже Ви, як і пан Сергій написали свої коментарі саме літературною мовою. А якщо хоча б от пан Комарі постійно рясно осипає «вашу» літературну мову компліментами, то значить ніяка вона не безплідна й не позбавлена яскравості.
Літмова це всі прояви культури певного народу, виражені словесно, крім того, вона включає в себе як письмово-книжну, так і усно-розмовну форми. А художня література! — Невже це теж безпліддя?
Ясно, що ви маєте на увазі ту унормованість літмови, жорстке дотримання канонів якої може поставити у неоднозначне становище і створити напруженість і вимушеність при спілкуванні десь в компанії. Проте на власному досвіді знаю, як можна перетворити підкреслено рафіновану мову на неабияку забавку десь у молодіжній компанії, надаючи їй іронічної інтонації і поєднуючи зі згрубілою лексикою: «Панове, вельми прошу не смикати мене за волосся, бо я здатен вщент заюшити ваші мордяки», або замість «Шо за фігня» — можна сказати «Ти мовиш щось незбагненне» — ефект від таких мовних крутійств просто вражаючий) Тому дійсно, погоджуюся із Сергієм, що треба гратися мовою досхочу аж до сваволі.
Що ж до діалектів, то не знаю, чому ви мене так швидко записали до діалектоненависників, пані Галино) Це одна з моїх пристрастей — слухати оцей місцевий мовний колорит. Коли буваю десь на західній, то завжди судомно нотую в мобілку чи в записничок нові оригінальні слівця (із задоволенням прочитав ваш той текст із посиланням). А особливо, коли дівчата щось починають заспівувати з галицьким акцентом, то я вклякаю на місці й зачаровано слухаю, слухаю, слухаю…
Хоча боязнь конфліктів і будь-якого негативу, безперечно, існує. Напевне, це через "історичний" досвід, який засів уже на генетичному рівні в усіх людей. «Только б не было войны»…
Також, читати далі (перепрошую за цитування себе): «Якщо жінка так вдяглася й розфарбувалась, то вже точно не для розмов про духовність, а для спонукання певного екшену.»
Здогадуюсь, на кого ви натякаєте, говорячи про «управлять государством». Ну, гадаю, така кухарка, яка у мене тут описана, могла б стати непоганим диктатором у державі, така собі домінантна альфа-самиця))